Карпати бачили вас

Ви  бачили  Карпати?  Ні,  не  поспішайте  відповідати?  Ви  бачили  Карпати?
Карпати  треба  обіймати.  Інструкція  додається.
Ці  пишнотілі,  молочнокислі  груди  гір,  закликають  і  кличуть:  
- Прийди,  спробуй  нас!
Будьте  обережні,  їхня  легкість  приховує  за  собою  таємничу  складність.  Ні,  це  не  легковажні  жінки,  хоча  і  вітряні.  Недарма,  стоячи  на  полонині,  що  кличеться,  чи  то  кличуть  «Роза  Вітрів»,  наскрізь  просочуєшся  холодним  вітром  і  палким  сонцем.  Так,  це  жінки,  що  водночас  обпікають  і  ту  же  остуджують  ними  же  сформовані  рани.
Студити.  Кожне  джерельце  у  горах  студене.  Воно  остуджує  тіло  і  це  найменше  з  того,  що  воно  вміє.  Воно  остуджує  гарячу  кров,  одночасно  роблячи  її  упокореною,  сильною,  виваженою  і  міцною.  Воно  закріпляє  тіло,  «прийдіть  всі  хилаві  і  обтяжені,  і  воно  ізцілить  вас».  Цілити.  Цілити,  чи  то  як  ціль,  чи  то  як  цідити  трави,  чи  то  вражати  прямо  в  душу,  однак  гори  цілять.  Пропускають  вас  мов  між  сито  свого  рослинного  царства  і  якщо  вміти  слухати,  можна  народитися  знову.  Перероджений,  ти  вмітимеш  читати  мову  рослин,  написану  на  кожному  клаптику  гуцульської  землі,  ти  чутимеш  розмови  жителів  гір,  від  тварин  до  «Непростих»,  ти  бачитимеш  те,  що  приховане  від  сліпих  очей  закритих  душ.  
У  горах  пахне  молоком.  І  цей  запах  завжди  різний.  Кислого  молока,  від  чорноокої  корівки  отця  Степана,  солодкого  молока  від  бентежної  кізоньки  Галі,  солодко-кислого  молока  у  вигляді  сира,  від  благих  овечок  дідика.  
Коли  горам  стає  холодно,  небо  накриває  їх  хмарами.  І  якщо  пощастить,  ви  побачите  як  гори  вранці  люб’язно,  хвилина  за  хвилиною,  привідкривають    своє  тіло  до  нового  дня.  Це  найінтимніша  мить  між  вами.  Не  бійтеся  відчувати  промоклі  дотики  гір.  Це  сік  і  лік,  від  всіх  бід.  Мавки  залишаються  вічно  молодими,  бо  купаються  у  росі  вогких  грудей  гір.  Торкайтеся  до  їх  тіла,  як  до  святині,  лягайте  на  їхні  груди,  які  дарують  молоко  безсмертя,  цілуйте  їхні  води  як  останній  ковток  життєдайної  води,  кланяйтеся  на  колінах  їхній  величі,  перехоплюйте  подих  від  їх  досконалості  Творцем  продуманої,  і  можливо  тоді,  можливо,  якщо  гори  почнуть  вам  довіряти,  ви  справді  побачите  Карпати.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: lolacola