Я помираю від брехні

Я  помираю  від  брехні,
Від  нечесності  людської.
Я  помираю  від  кохання,
Бо  це  змагання  чесності  душі.

Мені  якось  навіть  важко  жити.
Соціум  краде  мене…
Забирає  і  кудись  веде.
Здається  лише  вниз.

Куди  зайду  я  з  ним  –  не  знаю.
Але  я  йду,  бо  зупинитись  вже  не  в  змозі.
Як  же  важко  мені  жити…
А  чому?  –  Не  знаю!

Розумію,  щось  змінити  треба!
А  що  саме?  –  Знов  не  знаю!
Мені  важко.  Поступово  помираю...
Але  ж  я  ще  молода!
Але  чомусь  я  помираю?…

Я  помираю  від  усього!
Я  помираю  від  брехні,
Я  помираю  від  кохання,
Від  Утоми…
Дурної  ілюзії  паскудної  «любви»!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: Chernataksu