Я в дитинство у спогадах лину.
Там здивована міфом була
Про прикуту до скелі людину
Й велетенського птаха, орла.
Прилітав той орел до людини
І клював нещасливця у бік,
Їв печінку, знущався щоднини.
На страждання такі Бог прирік.
Дивувало мене, що ті муки
Мав терпіти герой Прометей
Лиш за те, що дав світло науки
Він суспільству первісних людей.
Вільнодумна, розумна людина
Захиститись від звірів змогла б,
Відрізнялася б від бабуїна.
На планеті поменшало б зла.
Що лихого у вчинку героя
І чому Зевс лютився в ті дні?
Не давали питання спокою
Тій наївній і юній мені.
Згодом старість усе пояснила.
Переживши війни каламуть,
Я нарешті той міф зацінила,
Зрозуміла і Зевсову лють.
Не за те покарали титана,
Що дав людям божественний дар,
А за те, що увів їх в оману
І між ними побільшало чвар.
Адже знали боги достеменно,
Що людина в душі - бабуїн,
А інстинкти тваринні напевно
Призведуть до небажаних змін.
Так і сталося. Списи і пращі
Замінили ракетним вогнем.
То ж майбутнє суспільства пропаще.
Всю планету це не омине.
Ось погляньте, до чого нарешті
Вся наука людей довела:
В хижих війнах страждають сердешні.
На планеті побільшало зла.
Бабуїни керують цим світом:
Ба і Тра, Пу і Кім, Сі Цзиньпін,
Терористи численні "з привітом" -
Навіжені любителі війн.
Скільки лоску й зазнайства в поганців,
Всі штовхають землян до війни.
Затівають зі зброєю танці
Озвірілі сини Сатани.
Тільки атомні бомби й ракети -
То страшний, руйнівний механізм.
Та, якщо все ж вціліє планета,
Побудують знов бабуїнізм.
То ж не варто було бабуїнам
Дарувати вогонь на добро.
Прометей мав би знати: людина -
Хижий звір з потаємним нутром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: Leskiv