Ми с тобою наче разом
но мене тримаєш рядом
Ми с тобою наче поряд
но мене не наближаєш
Наче не чужий вже став я
но чомусь я ще за ровом
Я чомусь не в переправі
хоч с тобою пливу я знову
Міст так легко збудували
но чомусь на іншому боці
Я стою і лиш чекаю
коли даси мені нагоду
Підіймати твою душу
до зірок в яскравому небі
І від ніжного торкання
поцілунком рвати скелі
Но можливо я не той
і мене ти не чекала
Я шукав собі життя
що би серце не вмирало
Так можливо як під руку
попадає чистий лист
Я так само тільки в бруді
зафарбований як хлист
Тільки кров на ньому свіжа
тільки кров на ньому моя
Його били всі об мене
а болить моя душа
Так скажи я зрозумію
про таку як ти не мріяв
Якщо я чужа душа
вона знає, бо пуста!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: Андрій Листопад