Я вірю, що колись мине
Все лихо на Землі,
І щастя всіх нас огорне.
Дорослі і малі –
Всі житимуть із ним щомить,
Як кожен з нас жада.
Розтане, наче лід, умить
Усякая біда,
Та не мить і не на рік,
І ні, не роки.
Розтане та біда навік,
На цілі всі віки.
Настане той прекрасний час,
Та пречудова мить,
Коли забуде кожен з нас
Її, бо буде жить
Усе своє життя людське
На білім світі цім
У щасті світлому, яке,
Неначе гість у дім,
У серце, душу завіта,
В думки та почуття,
Неначе осінь золота,
Та вже без вороття.
Залишиться воно навік
У них, аби щомить,
Допоки не скінчиться вік
На світі цім з ним жить.
Адже для цього і дано
Всім нам життя, нехай
Колись усе-таки воно
Закінчиться, та знай:
Якщо благі діла в ту мить
Усупереч біді
Робив всім людям, будеш жить
В раю ти вік тоді.
Євген Ковальчук, 19. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2024
автор: Євген Ковальчук