***
Я не знав,
Що треба завжди
Хотіти більше,
Ніж дає доля..,
Бо скільки, з нас --
Живе в передпокої
Життя
І.., навіть, не підозрює,
Що поруч,
Ось тут, за дверцятами –
Цілий світ,..
Ціла Нарнія,..
Справжній рай бажання,
Де величезні панорамні вікна
Та величні картини буття,
Але...
Ми не шукаємо
І не відкриваємо дверцята,..
Ми заздалегідь задоволені вже
Тим, що в даний час є
І ми не гребемо веслами --
Ми тупо чекаємо,
Коли нас приб’є до берега,
Щоби сказати :
"О..!
Я сюди хотів..!"
А це точно туди..?
Саме сюди ти бажав прийти
У своє найкраще
Бажання..?
Ми не знаємо, що саме хочемо --
Насправді
І.., не пробуємо шукати...
Ми пасивно пливемо по
Течії життя,
Приймаючи крихт дарунки долі, --
Але ж можна гребти до мрії,..
Можна надувати вітрила
І ловити попутний вітер...
Можна, будучи вдячними за те,
Що є --
Все одно шукати своє
“Ще хочу більше...”
Життя – це квест..!
Щоби знайти відповіді --
Треба відкрити всі можливі
І неможливі двері...
Ключ неодмінно чекає вас
За однією з них
І... це буде ключ
Від якихось наступних
Дверцят,
Які ще належить знайти,
Бо життя дається
Лише раз,
Як шанс відкриття
Потаємного в Лабіринті
Істини,
А тому --
Не лінуйся,
Мій друже,
Шукати свого --
Того, яким живе твоє
Призначення,
Як суть Дайви-Долі
В тобі,
Бо ти є той
Всесвіт,
Яким ядріє зміст розуміння
Та пізнання Імаго Душі
В тобі...
_________________________________________
12.04.2019-11.07.2022; Paris ( M° 14 / A)
=================================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2024
автор: MAX-SABAREN