А коли у душі живе любов
Вона проросте , як квітка крізь асфальт.
Тягнемось до сонечка знов і знов
Щоб жить, бути міцним ,як граніт - базальт.
В кожної квіточки своя краса
Її шліфує дощ, гроза і вітер.
Надихають блаженні небеса,
Як поета душу слово із літер.
Птах хоче в синє небо злітати
А риба, щоб плавати в океані.
Поет шукає музу - писати,
І зустріти сонечко на світанні.
Малесенька зернина - пагінець
Тендітний паросток, стебло і колос.
Руки золоті сплітають вінець
Праця потішає, як пташки голос.
В кого у душі світиться сонце
І, той, до землі корінням проросте.
Деревце до світла у віконце,-
Як білесенький цвіт вишні розцвіте.
У золотих колосках пишних нив
Родиться хліб : овес,жито,пшениця.
Поміж зір лунає пісні мотив
Для спраглої душі чиста водиця.
Кожен своє гніздечко шукає...
Немов лелека,ластівка,журавлі.
Хто посадить сад - цвіт розквітає
Солодить плід - краса рідної землі.
2----------------------
КУЄ У ГАЮ ЗОЗУЛЯ СИВА
Летить, так швидко час птахом в небо,
Що загубив, те вже не знайду
Душі сонечка тепла, так треба, -
Щоб з ним іти в осінь золоту.
Кує у гаю зозуля сива...
На пальцях рахую я роки.
Вітає пташечка, так красиво!...
В долоні сіє мені зірки.
Стою на краю літа у житах,
В букет море квітів збираю.
Вище хмар несе до сонечка птах.
До того, кого я кохаю.
Накуй мені, ще зозуленько літ!
Хай цвіте, ще довго райський сад! .
В зиму прийду гляну на давній світ
Засолодить в снігах зорепад.
Накуй зозуле літ моїй - долі!
Хай цвітуть як волошки в піснях!
Я прилечу вітром до тополі
Там ,де квітнув маком у житах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2024
автор: Чайківчанка