Зорі (пісня)

У  теплу  ніч,  коли  буяють  квіти,
Й  стрекоче  хтось  в  повітрі  запашнім,
Чумацького  Шляху  яскраві  віти,
Мов  огортають  наш  космічний  дім.

Властиві  зорям  чари  нетутешні,
І  дивляться  старий  і  молодий
У  небо,  де  колись  незримий  Вершник
Мчав  Шляхом  тим  невідомо  куди.
 
Душа  сумує  коли  зорі  неба,
Купаються  в  очах  земних  людей,
Охоплює  її  якась  потреба,
Словами  не  опишеш  поклик  цей.

Ми  діти  Невідомого  забуті,
Покинуті  в  найкращім  із  світів,
Ми  вільні,  але  наче  у  спокуті,
Під  Небом  залишаємось  без  слів.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qYxHBh2bqo[/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2024
автор: Віталій Гречка