Батура* навпіл ріже спину,
аж кров на землю цебенить.
Москаль, мій сину, не людина,
ти будеш винний без вини.
З ординцем ні́чого водитись,
цінуй за дружку шаблі сталь.
Нехай позгинуть московити
нікого з них мені не жаль.
У рід вплелись чортополохом,
трикляті гаспида сини,
терпи, дитино, іще трохи
далі їх битимемо ми.
13.07.24р.
*Батура – батіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2024
автор: Микола Соболь