Сьомим потом обливає.
Градус, градус добавляє.
Нас мабуть попереджає:
-Схаменіться навіжені.
-В вас є бісики скажені!
Та до кого це доходить.
Правлять тут,
Правлять в природі.
Дощ мішає нас вбивати,
Нумо хмари розганяти.
Навіжені наркомани
Набивають тут кармани.
Із оазису пустелю!
А військам куди?
У скелі?
З мрамору встануть герої.
Позовете їх до бою.
А за що?
За цей маразм?
Що зробили із країни?
Так, руїни.
Скрізь руїни.
На екранах показали,
Допомогу розікрали.
Хто таким як ви ще дасть?
Той, хто найняв певно вас.
Спека зовні,
Спека в крові.
І щоденний знову бій.
Тут же править дебілоїд.
Буфер кажуть тут зробив,
Всім кайдани тут надів.
Незалежні і в кайданах.
Ой, ще ті каменярі.
Розігнали навіть хмари.
Хто врожай зібрав?
Уклін..
Гімн скажіть хто проспіває?
До останнього ж бої.
В ресторані, на Багамах.
Пан ?
А ми...
Ми в цій землі?
Це для цього тут родились?
Щоб панам оцим служить.
Щоб безглуздо тут загинуть,
Бо так цар чомусь велів.
Дві імперії воюють,
Кажуть :
-Буде переділ!
Гинуть люди!
Гинуть люди!
Дебілоїд на коні.
Резервації готові.
Сонце спепелить до тла.
Скрізь беглуздя.
І душі уже нема.
Завивають, плачуть люди,
Сходять з розуму щодня.
-Божевільні.
-Все дарма.
Звучить сурма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2024
автор: oreol