В очікуванні лагідного серпня
І жатви вранішніх полів,
Старенька баба зілля варить
Для її найгірших ворогів.
Одне для Колі дроворуба,
Що якось курку її вбив.
Друге для Гришки риболова,
Що по п'яній їй паркан звалив.
Третє жде Марусю суку,
Переламати б їй ту руку,
Що тягнеться хапнуть добро чуже!
Та по очам же видно, зле яке!
Четверте ж залетить в горлянку
Тупому виродку Степанку,
Що в тямки ніяк не візьме,
Що дочка для мати - то святе!
І от, з приходом мороку в будинки,
Коли вже сплять простолюдинки,
Вилазить з хати стара баба
І зве когось, кому так рада:
"Барбос, Барбос, а ну вилазь,
Для тебе справа ось знайшлась!"
Почулося якесь гудіння
Й з криниці чулось шарудіння.
Через хвилину-другу звуків
У темряві без різких рухів
З криниці визирнув маленький чорт
Й пройшов до баби крізь город.
Дала старуха чотру справу,
для нього, як просту забаву -
Улить це зілля сплячим в рот,
Щоб зранку вже гудів народ.
Не встигла баба кліпнуть оком
І ледь не впасти ненароком,
Як чорт уже пішов по справах
І зник за деревом в загравах.
***
Із сходом сонця над хатами,
Із співом півнів під дворами,
Знайшли в селі чотири тіла
І їх усіх якась чума скосила.
Місцевий лісоруб Микола
Насмерть упав із дерева учора.
Чому із дерева і як упав -
Цю відповідь ніхто не знав.
На озері, що звалось Гатка
Знайшлася ще одна загадка.
Втопився в ньому риболов Григорій,
Відомий на селі, як Дід Цикорій.
А в хаті на краю села
Знайшли дівку, в якої була зламана рука
З такою силою, неначе хтось її зломив
І потім дівці в рот встромив.
Останнім був місцевий хлопець,
Розумний, здібний запорожець,
Що якось доньку Мотрі полюбив
І схоже, мати не взлюбив.
Були у них якісь конфлікти,
сварилися немов маленькі дітки.
І от знайшли цього Степана,
У чиїх грудях була велика рана.
Уже надвечір, сутеніло,
Вернувсь до баби чорт із діла:
"Зробив усе як ти сказала,
Та так, що публіка уся аж верещала".
Захрюкав чорт і засміявся
З очей у нього кров лелася,
А з рота тухлий дим пішов,
Аж так сподобалось йому те шоу.
Старуха ласкаво усміхнулась
Махнула рукою й розвернулась.
Пішла до доньки у кімнату,
Розважити щоб бідолаху.
Шуміли верби й гнули коси -
В селі лелись річками сльози.
Гуділо поле й стояла ніч -
Старуха ж тихо спала, ясна річ.
[i]12.07.2024[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2024
автор: Антон Колганов