[b]А[/b] я згадати хочу ті роки,
[b]Б[/b]ез них би не творила, не писала б,
[b]У[/b] ранок тихо ніжністю руки
[b]Л[/b]егенько в світ стежину прокладала.
[b]О[/b]сь і хатина біла край села.
[b]Т[/b]оді росла щаслива, без скорботи,
[b]А[/b] так раділа всьому дітвора,
[b]К[/b]оли приходив батько із роботи.
[b]Д[/b]о мене перш підходив, як завжди,
[b]О[/b]х, це були хвилини неймовірні,
[b]Б[/b]агато ласки і його сліди
[b]Р[/b]озгледіти зуміла на подвір'ї.
[b]Е[/b]нергія душі буяла в нім
[b]І[/b] захотілось знову пригорнутись,
[b]З[/b]а ним, немов за скелею віків
[b]Т[/b]у постать пам'ять не дає забути.
[b]О[/b]х і бажання не зупинить час,
[b]Б[/b]іжу думками, щоби мить схопити,
[b]О[/b]біймів світ уже давно погас,
[b]Ю[/b]рливо каже - треба далі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик