Легкі думки стають дощами.
Ясному серцю бракне сили
Копіювати сонця гаму,
І прокладати легко, щиро
Дорогу сонячним маршрутам.
Як незбагненне осягнути?
Сосни верхів'я ловить тучу.
Як зупинити неминуче
І як повірити в незриме?
Рушає хмара, стовбур хилить -
Летять униз дощів хвоїни.
Хто вас там сіє?
Крізь розтривожену свідомість
Глибин сягають, колють серце -
Їжакувато в грудях б'ється
За право бути непідвласним
Життя обставинам суворим -
І програє.
І знову коле.
Сидить ворона на покрівлі -
У лапах щойно був горішок,
Та дах похилий - так невтішно: скотився вниз.
Хто вас там сіє - невдач похилості голчасті?
Летіти в дощ голодній.
Щастя -
Сосна густа, гіллям лапата -
Стражденних може заховати
Від розмінорених мелодій,
А голуб кисне зовсім поряд -
Голок боїться.
Щезло - впало?
Пройдуть дощі та зникнуть хмари
-
Ті, що шляхи перетинали
Яскравим сонячним маршрутам.
Як незбагненне осягнути
І не боятися уколів
Долі?
Пробився паросток горіха
До незагубленого світла
Дощів торуючи дорогу.
Хто вас там сіє?
Дяка Богу
За всіх і за все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Серафима Пант