Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом
полива.
На порції розріже серце,
коли від болю вже не терпне.
Кладе до рота по кусочку.
Моєю кров'ю по глоточку,
запива.
Самотність.
Не жорстока, а байдужа,
чекає на вечерю, друже,
мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Олеся ніжна