Дикий мед на губах
від пройдешніх доріг;
піт солоний пройма,
зріє думи горіх...
Чи знайшов, що шукав
в потойбічності літ?
Відгукнувся, хто звав?
Чи ж розгаданий Світ?
Що знайшов, вже моє
і майбутнім бринить,
хоч в торбині стає
усе менше земних
сьогоденних грошей,
сьогоденних причин.
В Серці жде Прометей.
Небо кличе: „ Мій син! ”
Вячеслав Шикалович
13.18.05р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2024
автор: Променистий менестрель