Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
Ганяє вітер хмари поріділі,
багряна куля спрагло з моря п’є.
Жара не віддає своїх позицій,
не помагає навіть пальми зонт,
і мозок од спекотних дефініцій
понурено повзе за горизонт…
Рятує дещо моря прохолода,
один із оберегів зазвичай,
але далеко ще у літа кода
і на частунок – вогнянистий чай!.
15.07.2024 СВ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2024
автор: Олександр Мачула