***

Ця  латка  із  квітня
 падає  в  прихильність  дзеркальної  гладі,
Небо  нам'якає  складками
 вохристих  слів,  полохається,  
стрибаючи  в  калюжі,
І  кожна  дрібниця  має  свою  вагу  і  цінність,  себто  усе  осідає,  завершуючись  далі,
В  фотосинтезі  часу,  
занурившись  в  згин  жалюзі.
Ти  створена  з  грудки  тепла,  
що  розлилася  з  лампадки  любові  і  світла,
З  клубочку  голосу,  щастя,
 з  бажання  ребра  Адама,
Серця  із  друзочок  -  натрапивши
 на  міміку  сонця  і  квітки,  
мов  бджола,
Ніби  маленька  першочергово,  
але  вщент  переповнена
 внутрішньою  красою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2024
автор: Олеся Шевчук