Буде ще гірше. Ти це розумієш?
Нещирість – вона така.
Кільця липкого чорного змія
серце поволі стиска.
Важкість гнітюча оселиться в грудях –
змій набиратиме сил,
тягнучи безперестану полюддя
з того, що ще не вдавив.
Житимеш мозком? Прожекти та плани.
Вистачить для прожиття?
Змієносителям це притаманно –
знецінюють почуття.
Здавлене в кільцях липучого змія,
серце вже ледве живе.
Якщо звільнити його не зумієш,
як порятуєш себе?
Кормиш тварюку. Ти це розумієш?
Носиш поживу щодня
любому свому трусливому змію
самозадушення.
13.07.24
13.07.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2024
автор: Ольга Олеандра