Давай, давай! Давай грозу!
(Якщо ти є в високім небі)
І не пускай скупу сльозу.
Дощу нам треба... Дуже треба.
Давай, давай! Хоч блискавиць!
Тобі, мабу́ть, всього́ не видко...
Ти долі а чи горілиць?
Бо на землі, тут, дуже гидко.
Давай, давай! Дивись в приціл.
Чи запотіло під очима?
У нашім серці - море стріл,
А ти стоїш десь за дверима.
Давай вже дій! Без тих "якщо",
Щоб вже від нині і довіку!
Перетворитися хоч в "що",
Аби не в душного каліку...
Ти - в високості, ми - земні...
Усі-усі - твоя подоба:
Не даймо шансу цій війні!
Нема в нас ча́су на "якщо би".
Це ж із-під тебе нам летить
Усе, що спопеляє душі.
Було́ життя, а вже за мить
Ти з них на небі сажу струсиш.
Нас тягнуть навіть з домовин:
Живих і мертвих - всіх на страту!
І ми - одні і ти - один!..
Закрий долонями нам хату.
Нам треба гроз, дощів, громів -
Ми задихаємось від пилу.
Ти десь принишк... Ти що хотів:
Разо́м зі слугами до тилу?
Ми стоїмо в часи лихі
Поміж ракет із... хоругва́ми.
А ви в світах собі хі-хі...
Бо є ще ми поперед вами!
Ми стоїмо! І, бачить бог,
Герої-воїни вмирають...
Давай домовимось удвох,
Бо ж скільки часу кожен згаяв.
Давай, давай! Вже відпусти
Архієреїв, слуг і папу...
Дітей за пазуху впусти,
Бо до́ста вже їм помирати!
Якщо ми досі не дійшли
До "всемогутньої" Гааги,
То свій вердикт (не бійсь!) спошли́,
Бо ми загинемо від спраги.
Давай там, боже, без братань,
Без поцілунків, що навза́єм.
Тобі що рубль, а що юань, -
Ти того в банках не тримаєш.
Давай, давай! Давай грозу!
Ти ж бачиш: всіх нас не омити.
І не пускай скупу сльозу,
Нам треба ВОЛЮ окропити!
Нам треба ВИЖИТИ, щоб ЖИТИ!
*на фото наслідки ракетної атаки росії на київський "Охматдит" 8 липня 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2024
автор: Галина Яцків