Лише скажи…
І я почну курити,
лиш твоє слово,
й кину назавжди.
Лише скажи…
і перестану жити,
лиш твоє слово,
в голові завжди.
І ніби пульт працює лиш твій голос,
підкорює мене, героя в латах.
Серед пітьми, побачив я твій космос,
та зупиню свій шлях в зіркових ґратах.
Твій сміх для мене - найцінніша плата,
а посмішка твоя, мов цілий сад.
Милуюсь я тобой, чекаю ката,
який позбавить днів, що не пройти назад.
Лише скажи…
Навчуся я літати,
лиш твоє слово,
і впаду униз.
Лише скажи…
у натовпі шукати,
лиш твоє слово -
недосяжний приз..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2024
автор: Zak_Marko