Підійшов піаніст до піаніно у своїй квартирі і каже – Важко мені, голодую. Доведеться тебе продати.
І раптом у піаніно самі по собі клавіші почали натискатись і воно говорить
- Не продавай мене. Я тобі ще знадоблюсь.
Піаніст подумав, що це від голоду йому вже чудиться, але запитав у піаніно – А як знадобишся?
Клавіші знову самі по собі почали натискатись і піаніно каже – А ти натисни на ноту До сім разів і виймай потім з-під моєї кришки ДОкторську ковбасу. Натисни сім разів ноту Ре – і буде під кришкою пучок РЕдиски. Натисни ноту Мі сім разів – і буде тобі МІнеральна вода. Те саме зробиш з нотою Фа – і з*явиться під кришкою ФАнта.
Нота Соль дасть тобі сіль. Нота Ля – рибку ЛЯщ. А нота Сі - СІк .Так що надалі не будеш голодний.
Піаніст натиснув на ноту До сім разів, заглянув під кришку піаніно, а там паличка =докторської=.А хто знав біду, як кажуть, той їсть ковбасу без хліба. То ж піаніст нарізав ковбаску і однією рукою її їв, а другою рукою радо виконував улюблені мелодії на піаніно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2024
автор: artur gladysh