Оксамитові трави вітер гойдає,
Так ніжно заколисує ген за селом.
Обмаліла річка поволі втікає,
Рясний піт невтомно біжить нашим чолом.
А літня спека мучить нас задухою,
Лякає бурями, вмиває зливами.
Нищить у полі врожаї посухою,
А тиха річка грозить нам приливами.
Ранкова тиша навіює на нас сон,
Співучі птахи не хороводять пісні.
А літня спека переходить рубікон,
Вже стихли в садах мелодії голосні.
У небі хмари кудись повтікали,
А потужне сонце жахливо пече.
Ці спекотні дні ген повідпускали
І кожен день стає все більш гаряче...
© Віктор ВАРВАРИЧ
Художник: Роман САВЧАК
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2024
автор: Віктор Варварич