Тиха осінь
Думками мене обіймає...
Десь далеко,
Як тут в різнобарвному листі,
Час згасання
Такої ж музики владнає
І дістане,
Як та павутинка у леті...
Так ласкаво
Давно не було в білім світі,
В журавлинім
Такім заколисанім небі –
Як у Божім
Сердешнім для всіх заповіті,
До якого
Святая приходить потреба.
Тиха осінь,
Співай мені голосом Мами,
Що тоді
Серед золота кленів змахнула
На прощання
Й злетіла за красені хмари –
Знаю й досі
Як я, ти мене не забула...
Днів з тобою
І з поглядом милим замало
Вже до віку.
Прости мене, любая Мамо...
В’ячеслав Шикалович
13.11.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2024
автор: Променистий менестрель