* * *
Ревучий хвилями не б’є об кручі,
спинили покручі дніпровський шал.
А був колись свободою могучий!
Чи ж залишився хоч єдиний шанс
іще прорватися дніпровим водам,
тягар обтяжний скинути з плечей?
Проб’є фальшиві штучні перешкоди –
у Чорне море вільно потече.
У витоках замулились джерела,
а надмір неприродних перепон
створили пекло і ріка завмерла,
прискорюючи цим Армаґеддон.
Пора звільнятися стожильний Дніпре,
час рятувати води й береги.
Надми з козаччини свободи, вітре,
знищ об пороги скопище могил.
Дніпро наш гине, схаменіться люди,
нема життя нащадкам без води.
Хто вашу совість приспану розбудить?
Спасителю, пора прийшла, іди!
08.08.2020
У 2020 році і гадки не мала, що ціною людських життів, Дніпро звільниться від штучних перепон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2024
автор: на манжетах вишиванки