На заході сонця згустилися хмари,
Нависли вороням над днем, що минав.
В небі блискавки й гнім затіяли чвари,
Цвіркун поруч в житі своє щось співав.
Туман над землею здіймався угору,
Повітря ще пахло вчорашнім дощем.
Стебло поруділе схилялось додолу,
У грудях невмисне вчиняючи щем.
Тягнулися руки до хлібного поля,
Маленькі зернинки лягали в долонь.
Вітер, що мчав із-за ріки, де роздолля,
Торкнувся легенько волосся та скронь.
Спускалася сутінь, впускаючи вечір,
У душу, що прагнула світла й тепла.
Душа усміхнулась примарній безпеці,
При складність щодення - любов’ю жила.
18.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: Валентина Ланевич