Чомусь мимоволі, запав мені в душу,
Тож знаю, забути скоріш тебе мушу,
До болю... крізь сльози... пройти б того броду,
Не можу сказати прощай... я не можу!
Коли у півсонні захмарнім витаєш,
Й малюєш кохання чарівний орнамент,
І дихання чуєш, на відстані навіть,
І плинеш до нього в обійми ласкаві.
Ця сила тяжіння впливає на долю,
Хотілось спитати, чом саме зі мною?
Можливо все тільки омана й видіння,
Навіщо так міцно зв'язала надія?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: liza Bird