РЕВ СИРЕН СПОЛОХАВ ТИШУ НОЧІ
Ніч була у вибухах, в тривозі,
Не дають спокійно людям жить,
Україна вбивцями в облозі,
Але світ це зовсім не болить.
Цілу ніч від вибухів здригались,
Мотлох вражий все атакував,
На Господній захист сподівались,
Бо потвора нас не полишав.
Рев сирен споло́хав тишу ночі,
Бо роздався гучно навкруги,
Це виття, неначе поторочі,
Що торочать кляті вороги.
Співи солов'їні нам не чути -
Їх глуши́ть сирен отих виття.
Чом у нас усе це має бути?
Нам за що таке страшне життя?
Нам куди сховатись від бляшанок,
Бо вони - не злива і не град.
Скільки буде вражих забаганок?
Чи постане з неньки квітосад?
Але ж світ неначе і не бачить,
Просто споглядає і мовчить.
Не відчує серцем, не побачить,
А біда чужа їх не провчить.
18.07.2024
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР