себе, як завжди, спалювала в попіл
себе, як завжди, не шкода́ нітрохи
хіба на завтра не здійметься вітер?
і попелище те не рознесе?
кому скажи, що тих вендет до сотні
що до дракону полум'я звик подих
вона мовчить, але не в царстві літер
там вперто всі закреслює кліше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: Лана Краска