/четверик/
Я сьогодні прийшла б, та, напевне, уже не до тебе.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо,
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Повернулась на місце, де я почувалась щаслива.
Вітровій догоджав: колисав теплу згадку на хвилі,
А солоні краплини з минулого били навиліт,
Як же так розтрусили життя, розлюбили коли ви?
Обіймаються хвиля спекотна і берег тужливо:
Ми ж обітниці вірності, клятви кохання давали…
Час, амбіції, гонор – руйнують красу ідеалів.
Вітер, мов докоряв : ну чому ж розійшлися й коли ви?
Тільки біла троянда в піску – незамінним тотемом.
Перше світле кохання в обіймах, на диво гарячих.
Йду, а берег самотній, як ти, мій далекий диваче.
Тільки спогадом разом у хвилі любові сягне́мо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: Білоозерянська Чайка