Стрімко час несе нас,
Впасти з сідла можливо.
Чекаєш на долі пас,
Каже погляд тужливий.
Встати треба щоразу,
Бути гнучким, як гілка.
Успіху не давати кризи,
Йти по воді, де мілко.
Знайти щоразу сили,
Для наступного кроку.
Бо, як турботи вийшли,
За межею буде спокій.
Поряд хай не дратують,
Кожний має лінію долі.
Повтори, як не чують,
Геть заздрощів всі молі.
Пильнуйся на віражах,
Міцно тримай, не впадь.
Мини труднощі, то не жах,
До фінішу прямуй радо.
12 лютого 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: Володимир Кепич