Я брехав, і робив це красиво,
та найбільше брехав собі.
Та моє існування, не диво,
має сенсу, як моря в трубі.
Я брехав, і забув де є правда,
лиш частково себе загубив.
Щоб згадати, потрібна команда,
як я сам ще себе не убив?
Я брехав, припиняти не стану,
лише так я побачу весь світ.
За брехнею закопано рану,
а за правдою - заповіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2024
автор: Zak_Marko