Колосальні втрати...
Величезне горе...
Війна втат..
А ми .. , говорим, ми говорим!
Ті самі слова, їх слова,
Як ті папуги.
Смерть однієї людини -
Колосальний резонас,
А смерть мілліонів?
Мілліонам наділи ярмо,
Мілліони зобов'язаних,
А кому?
Тим, хто ніколи
Не виконував своїх обовязків.
Тим, хто проголошував,
Тим, кому так весело.
А заради чого?
Щоб багаті стали ще багатшими,
А бідних не було,
В прямому сенсі,
Взагалі від них
Очищають землю.
До цього приводить правління,
Ця система наживи та рабства.
Рима шкульгає?
А ми всі ні?
Куди йдемо,
Це для цього наші душі сюди прийшли,
За цим досвідом.
Карма простого народу?
А хто як не ми
В інфопросторі
Створили ці егрегори.
Хто як не ми
Годуємо та збагачуємо
Цих паразитичних сущностей.
Хто як не ми
Виконує їх злочинні накази.
Хто як не ми в людях
Вбиває індивідуалізм та логічне мислення.
Хто як не ми
Свої утопії навязує іншим,
Ми папуги..
Двокольорові попугайчики
В клітці, яка розвалилась,
Та прути, якої ще міцні
І зжимають не лише крила
А й душу.
-Волю попугаям!
Один волає,
А поряд інший з пальчиком
У височка з сарказмом
Почуте знов повторяє...
...
А навколо тиша,
нікого немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: oreol