Цю смерть нам забалакати не можна,
Ні загорнути в пафосні слова...
Хай осягне утрату кожен й кожна,
Бо буде в однодумцях лиш жива.
І не впаде вона від кулі в скроню
(Хоча плекали мрії вороги),
Допоки зло ще дихає у схроні,
Допоки не сконає "до ноги".
Десь зачаївся той лихий убивця,
Та він — не мозок, а лише рука...
Вона пішла, щоб мій народ збудився,
Й болотного щоб знищив "пацюка".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Патара