Кохаючи, вірить треба

Перегуки,  передзвони...  Радісно  як,  люди!          
Закохались  молодята,  не  знали,  що  буде.        

Не  відали,  не  гадали...  квітла  любов  рясно  !  
Впали  сльози,  як  дощ  з  неба,  у  погоду  ясну…

Пішов  милий  за  країну  волю  захищати  -
Одинокою  дівчина  залишилась  в  хаті.

З  пекла  війни  не  шле  звісток…  Хоч  би  слово  друга!
Немає  спокою  ніде  –  всюди  чорна  смуга…

Кохаючи,  вірить  треба  -  любов  окриляє,    
Після  смуги  темної,  лише  світла  буває  !
                                                                                                                 В.  Ф.  –  14.  04.  2024  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Веселенька Дачниця