ПРО ТЕ ЩО КАЗАЛИ У НАРОДІ

                                       ТАРАС      ШЕВЧЕНКО

                                       ГІМН      ЧЕРНИЧИЙ
                                       Удар,  громе,  над    тим  домом
                                       Над    тим    божим,  де  мремо  ми,
                                       Тебе  ж,  Боже,  зневажаєм,
                                       Зневавжаючи    співаєм
                                                   АЛІЛУЯ  !
                                       Як  би  не  ти,  ми  б  любились,
                                       Кохалися  б,  та  дружили,
                                       Та  діточок  виростали,
                                       Научили  б  їх  співати
                                                   АЛІЛУЯ  !
                                       Одурив  ти  на  убогих,
                                       Ми  ж,  окрадені  небоги,
                                       Самі  тебе  ожурили
                                       І,  скиглячи,  возопили
                                                   АЛІЛУЯ!
                                       Ти  настриг  нас  у  черниці,
                                       А  ми  собі  молодиці...
                                       То  танцюєм,  то  співаєм,
                                       Співаючи  промовляєм
                                                   АЛІЛУЯ!    
         
                                       ЛІНА      КОСТЕНКО

                                       Яку  залишим  дітям  Україну
                                       Без  лісу,  пограбовану  в  боргах,
                                       Занедбану,  сплюндровану  в  руїнах,
                                       В  хустині    чорній,  з  сльозами  на  очах,
                                       Все  втрима,  якось  воно  буде,
                                       Добро  завжди  перемагає  зло,
                                       Життя  не  казка,  час  прозріти,  люди,
                                       Аби  майбутнє  у  дітей  краще  було,  а  ніж  у  нас...
                                       Прости  мені,  мій  змучений  народе,
                                       Що  я  мовчу,  дозволь  мені  мовчать,
                                       Бо  ж  сієш,  сієш,  а  воно  не  сходе,
                                       І  тільки  змії  кубляться  й  сичать...
                                       Всі  проти  всіх,  усі  ні  з  ким  не  згодні,
                                       Злість  рухає  людьми,  але  у  бік  безодні...
                                       Куди  йдемо?  Який  лишаєм  слід?
                                       Хто  пам"ять  злив,  як  дощик  акварельку...
                                       Все  менше  рук,  що  вміють  сіять  хліб,
                                       Все  більше  рук,  що  тягнуть  все  у  пельку...
                                       Часом  мені  здається,  що  існує:
                                       Якийсь  мозковий  центр,що  працює:
                                       На  самоліквідацію  цієї  держави,
                                       Навіть  не  так  руками  її  ворогів,
                                       Як  зусиллями  власних  тут  ідіотів...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: геометрія