ми стаємо важкі
як олово
розбухають серця
і голови
і думки стали ніби
камені
наші німби війною
спалені
по інерції стали
ковзати
у крові ці печальні
ковзанки
люди вірять, але не
вірують
ними просто беруть
і снідають
не на тих наші очі
направлені
не приходять до влади
янголи
всі вмирають, старіють
і горбляться
ти молись, поки в серці
колиться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Miha_Poetry