Країна снів (переклад «Dreamland» Едгара Алана По)

Шляхом  темним  і  самотнім,
Геть  від  ангелів  погоні,
Де  панує  Ейдолон,
Зветься  –  Ніч,  чорніє  трон,
Я  досяг  те  місце  хмуре,
Тьмяне  де  занадто  Туле  –
Край  той,  котрий  не  знайдеш,
Часу  й  Простору  між  меж.

Повеней,  без  дна  й  країв,
Прірв,  печер,  громад  лісів  –
Форми  людям  не  доступні,
Для  тих  сліз,  що  скрізь  присутні.
Зсуви  гір  навік-віків
У  моря  без  берегів,
Ті  моря,  чий  потяг  завжди
До  вогню  небес,  звитяжний.
Ті  ставки  без  меж  і  хвиль,
Вод  самотніх  –  мертвий  штиль,
Тиш  води  –  в  воді  остиглій
Сніжних  колихання  лілій.

В  тих  ставках  без  меж  і  хвиль,
Вод  самотніх  –  мертвий  штиль,
Сум  води  –  в  воді  остиглій,
Сніжних  колихання  лілій  –
В  горах  тих,  що  біля  річки,
Вічно  що  шепоче  трішки,
В  лісі  сивім,  у  боліт
Де  тритону  й  жаби  слід,
В  хмурих  тарнах  і  навкруг,
Упирів  де  чути  дух,
У  місцях  найбільш  нечистих,
Закутках  сумних,  тінистих  –
Там  стрічає  мандрівник
Спогади,  що  й  слід  їх  зник  –
Згадки  враз  зітхають  ті,
Стрівши  блукача  в  путі  –
Білі  тіні  друзів  давніх,
Що  пішли  в  Небесні  далі.

Серцю  з  легіоном  бід
Цей  сподобається  світ  –
Дух-блукач  тут  скрикне  радо:
«Ох,  ну  це  мов  Ельдорадо!»
Втім,  мандруючи  крізь  це,
Не  розгледиш  ти  усе!
Тайне  все  у  місці  цьому
Оку  слабому,  людському,
Так  король  бажає  їх,
Щоб  прикритий  був  поліг.
Відчуття  в  Душі  тут  щемне,
Як  у  скло  все  бачить  темне.

Шляхом  темним  і  самотнім,
Геть  від  ангелів  погоні,
Де  панує  Ейдолон,
Зветься  –  Ніч,  чорніє  трон,
Дім  знайшов  я,  місце  хмуре,
Тьмяне  де  занадто  Туле.

20.07.2024                  Гречка  В.М.

Dreamland
by  Edgar  Allan  Poe

By  a  route  obscure  and  lonely,
Haunted  by  ill  angels  only,
Where  an  Eidolon,  named  NIGHT,
On  a  black  throne  reigns  upright,
I  have  reached  these  lands  but  newly
From  an  ultimate  dim  Thule-
From  a  wild  clime  that  lieth,  sublime,
Out  of  SPACE-  out  of  TIME.

Bottomless  vales  and  boundless  floods,
And  chasms,  and  caves,  and  Titan  woods,
With  forms  that  no  man  can  discover
For  the  tears  that  drip  all  over;
Mountains  toppling  evermore
Into  seas  without  a  shore;
Seas  that  restlessly  aspire,
Surging,  unto  skies  of  fire;
Lakes  that  endlessly  outspread
Their  lone  waters-  lone  and  dead,-
Their  still  waters-  still  and  chilly
With  the  snows  of  the  lolling  lily.

By  the  lakes  that  thus  outspread
Their  lone  waters,  lone  and  dead,-
Their  sad  waters,  sad  and  chilly
With  the  snows  of  the  lolling  lily,-
By  the  mountains-  near  the  river
Murmuring  lowly,  murmuring  ever,-
By  the  grey  woods,-  by  the  swamp
Where  the  toad  and  the  newt  encamp-
By  the  dismal  tarns  and  pools
Where  dwell  the  Ghouls,-
By  each  spot  the  most  unholy-
In  each  nook  most  melancholy-
There  the  traveller  meets  aghast
Sheeted  Memories  of  the  Past-
Shrouded  forms  that  start  and  sigh
As  they  pass  the  wanderer  by-
White-robed  forms  of  friends  long  given,
In  agony,  to  the  Earth-  and  Heaven.

For  the  heart  whose  woes  are  legion
'Tis  a  peaceful,  soothing  region-
For  the  spirit  that  walks  in  shadow
'Tis-  oh,  'tis  an  Eldorado!
But  the  traveller,  travelling  through  it,
May  not-  dare  not  openly  view  it!
Never  its  mysteries  are  exposed
To  the  weak  human  eye  unclosed;
So  wills  its  King,  who  hath  forbid
The  uplifting  of  the  fringed  lid;
And  thus  the  sad  Soul  that  here  passes
Beholds  it  but  through  darkened  glasses.

By  a  route  obscure  and  lonely,
Haunted  by  ill  angels  only,
Where  an  Eidolon,  named  NIGHT,
On  a  black  throne  reigns  upright,
I  have  wandered  home  but  newly
From  this  ultimate  dim  Thule.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Віталій Гречка