В мені горить надія
В тім, що мине війна,
Як буйная стихія,
Яка жалю не зна.
Надія пломеніє
Про те, що мир прийде́,
Мов сонце, нас зігріє
І більше не піде́,
А буде з нами завжди,
Нас розлучивши вмить
З війною вже назавжди.
Яскраво пломенить
Про це в мені надія
Солодка й водночас –
Така прекрасна мрія,
Яка єднає нас
Усіх. Ми разом – сила,
Здолати здатна все.
Надія дужі крила
Із вами нам несе,
Дає. І їх ми маєм,
І ворогів своїх
Сміливо всіх долаєм,
І проганяєм їх
Із краю, у якому
Родились й живемо.
Його повік нікому
На світі не дамо.
Один він в нас, як мати,
Як сонце в небесах.
Ніколи не здолати
Те, що живе в віках.
Надія, що не стане
Війни уже навік,
А світлий мир настане
І буде цілий вік.
Євген Ковальчук, 25. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Євген Ковальчук