Надія



В  мені  горить  надія
В  тім,  що  мине  війна,
Як  буйная  стихія,
Яка  жалю  не  зна.

Надія  пломеніє
Про  те,  що  мир  прийде́,
Мов  сонце,  нас  зігріє
І  більше  не  піде́,

А  буде  з  нами  завжди,
Нас  розлучивши  вмить
З  війною  вже  назавжди.
Яскраво  пломенить

Про  це  в  мені  надія
Солодка  й  водночас  –
Така  прекрасна  мрія,
Яка  єднає  нас

Усіх.  Ми  разом  –  сила,
Здолати  здатна  все.
Надія  дужі  крила
Із  вами  нам  несе,  

Дає.  І  їх  ми  маєм,
І  ворогів  своїх
Сміливо  всіх  долаєм,
І  проганяєм  їх

Із  краю,  у  якому
Родились  й  живемо.
Його  повік  нікому
На  світі  не  дамо.

Один  він  в  нас,  як  мати,
Як  сонце  в  небесах.
Ніколи  не  здолати
Те,  що  живе  в  віках.

Надія,  що  не  стане
Війни  уже  навік,
А  світлий  мир  настане
І  буде  цілий  вік.                                                      



Євген  Ковальчук,  25.  01.  2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2024
автор: Євген Ковальчук