[i]Приспустімо знамена
та напружмо рамена![/i]
[i][b]Схрестила на собі могутні крила
провісниця вкраїнської весни…
Назавше зрячі віченьки закрила
дочка Вкраїни, щоб дивитись сни…
То де ж ти був, козаче Садовенку,
де Самопоміч й Голос млявий твій,
коли трибуна нації благенько
ковтав підступно дво-безмозглий змій?
Питання риторичні, бо “погрязли”
всі можновладці в “жлобстві” і брехні…
Хто ж нам тепер складе правдиві пазли,
хто “язикатим” скаже горде «НІ»?
Хто глибоко в історію загляне –
лінгвістику відкриє справжню нам?..
Спинилось серце України, п’яне
від злоби дня в угоду вічним снам!
…А ви, державники – еРеМ-лакузи,
яким, простіть, слугуєте панам?
Пощо не бережете наші узи?,
Навіщо ви такі здалися нам!!![/b]
21.07.2024[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: Олекса Удайко