Ти, мабуть, була таки воїном...
Тому від кулі померла.
Не скорено і не стомлено
Вражала їх словом-нервом.
Давила їх словом -зашморгом.
Тавром обертала слово.
Топила, ховала заживо
Іуд, що ганьбили мову.
Та мову одну лиш? Корені
Їм тиснули українські.
І серце твоє оголене
Для них було цілим військом!
Від слова пекучо-гострого
Померши, а чи звільнила?
Замовкла лиш перед Господом.
Залишила слово-вила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: Горова Л.