ЛІТО – 2014



До  крику  згорьоване  літо,
зачіплює  пазуром  душу.
Для  когось  –  затихне  гранітом,
комусь  –  домовиною  з  плюшу.

На  світі  одне  світить  Сонце,
по-різному  всіх  зігріває.
Віками  війна  охоронців  
за  місце  під  Сонцем  триває.

Умита  сльозами  і  кров’ю
священна  моя  Україна.
Ординці  прийшли  з  нелюбов’ю  –
за  ними  і  смерть,  і  руїна.

Плюндрують  Донбас  безґрунтовно!
За  що  ж  він  так  терпить  наругу?
Лелеки  туди,  безумовно
забудуть  надовго  дорогу.

Іде  у  історію  серпень…
Не  йде…  від  нащадків  тікає.
А  серце  од  відчаю  терпне
і  миру  чекає…  чекає…  
23.08.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: на манжетах вишиванки