Присвята
Вона словами Україну боронила –
Були гарячими, немов метал з горнила,
Були прямими, мов фанера після пресу,
Без бус, без одягу, як нерви після стресу.
Прагла, щоб мова українська існувала,
На трон зійшла, в своїй країні панувала,
Блищала, наче щойно вилиті дукати,
Щоб їй ніхто в лице ясне не смів плювати.
Бо де ще, як не в ріднім краю, мові жити,
Народу вірою і правдою служити,
У вірші сяяти, у пісні, у розмові?
Лиш тут, де верби і тополі, любо мові!
Впала Ірина, як на полі бою воїн,
Навіки влилася у легіон героїв,
Бо не зігнула перед викликом коліна.
Її ніколи не забуде Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)