ЗАТИХ ТОЙ ДЗВІН, ЯКОГО ЧУЛИ ВСЮДИ

ЗАТИХ  ТОЙ  ДЗВІН,  ЯКОГО  ЧУЛИ  ВСЮДИ

(  Пам'яті  Ірини  Фаріон  )

Вбивають  тих,  хто  ніс  у  серці  МОВУ,
Хто  все  життя  її  оберігав.
Провадиться  усе  це  знову  й  знову:
Курок  убивця  знову  натискав.

Постала  на  заваді  й  берегиня,
Яка  плекала  МОВУ  й  берегла,
Велика  патріотка  й  політкиня,
Що  МОВОЮ  й  ВКРАЇНОЮ  жила́.

З  тим  пострілом  свіча  її  загасла,
Хоч  тліти  намагалася  ще  мить,
Любов  до  МОВИ  до  кінця  не  гасла,
Бо  МОВІ  й  УКРАЇНІ  вічно  жить!

Всім  серцем  рідну  мовоньку  любила,
Боролася  за  неї,  як  могла,
Що  МОВА  має  значення  –  тверди́ла,
Як  кривдили  –  мовчати  не  могла.

Затих  той  дзвін,  якого  чули  всюди,
Який  дзвенів  й  ніко́ли  не  стихав,
Дзвеніти  більше  він  уже  не  буде…
До  боротьби  за  МОВУ  він  скликав.

Із  вуст  не  лине  більше  солов’їна,
На  захист  МОВИ  більше  не  стає,
Відчула  втрату  ненька-Україна,
Яка  біди́  і  горя  зазнає́.

20.07.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР