Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 48)

"Де  я  ???  Невже  це  є  той  рай,  про  який  розказувала  мені  в  дитинстві  бабця  ?  Якось  дивно  отут...Голуби  літають  чи  може  то  є  ангели  ?  Але  краса  яка...Жодних  проблем  чи  клопотів...Ні,  зовсім  не  схоже  на  багатостраждальну  нашу  планету..."  -  мозок  симпатичної  білявки  -  співачки  перебував  у  забутті  після  доволі  таки  щасливого  приземлення  на  грішну  землю  через  легковажні  дії  водія  автобуса  та  слизьку  дорогу.    
-  Жива  ?  -  деякі  пасажири  вже  прийшли  до  тями  і  схилилися  над  бідолашною  Агнетою.  
-  Що  зі  мною  ?  -  ще  раз  перепитала  та  сама  колишня  зіркова  героїня  стадіонів  та  гучних  арен,  котра  якраз  починала  вкотре  свою  сольну  кар'єру.  
-  Ну,  слава  Всевишньому...Ще  заспіваєте...Є  подряпини,  але  могло  бути  набагато  гірше.  Вас  врятувало  м'яке  крісло,  що  вилетіло  разом  з  Вами  через  вікно,  не  давши  можливості  жорстко  вдаритися  при  падінні...Справжня  космонавтка  !  -  резюмував  чоловік  середніх  літ,  її  новий  продюсер.  
-  Я  ще  співатиму  ?
-  І  не  раз,  аби  лишень  трохи  ввдійти  від  цієї  пригоди.
-  Щось  мені  не  дуже  добре...
-  Принесіть  води,  скоріше  !  -  крикнули  з  юрби  й  в  той  самий  момент  десь  поряд  пролунав  вибух.  Транспорт  горів,  мов  сірникова  коробка,  а  перелякані  мандрівники  заледве  оговтуватися  від  ДТП.  
Була  красива  осінь  1983  року.  Листя  на  деревах  майже  не  було,  але  філософи  би  оцінили  ту  прохолодну  неквапливу  феєрію  суму.  Сиві  тумани,  мов  дим  зі  сцени,  ховали  в  собі  таємничі  нюанси  непередбаченої  цікавої  наступної  миті  буття.  Що  там  далі  ???  Питання  на  яке  б  усі  хотіли  отримати  точну  відповідь.  Але  -  але...
Бувша  учасниця  "АББИ"  Агнета  Фельтскуг  поверталася  додому  з  презентації  її  такого  жаданого  альбому  "Обійми  мене  своїми  руками"  і  тут  на  тобі    -  чуть  не  попрощалася  з  життям.  Щось  не  добре  пронизувало  з  середини.  Еге  ж,  знаки  доля  дає,  аби  людину  опам'ятати.  
"Та  що  це  таке  діється  зі  мною  врешті  решт..."  -  зніяковіло  озирнулася  вона.  
-  Дякуй  Богу,  живою  лишилася...Пора  на  пенсію,  допоки  не  пізно...Треба  вчасно  піти...Тебе  вже  стільки  було  всюди,  аж  -  аж  забагато...Роби  інше...дай  волю  фантазії...Грошей  вистачить  ще  й  на  правнуків...-  сторонні  голоси  лунали  настійливо...
-  А  як  же  пісня  без  мене  житиме  ?  
-  А  знаєш  скільки  молодих  артистів  хоче  досягти  такого  рівня  як  у  Тебе.  Вони  ось  -ось  вистрілять.  Зараз  "нова  хвиля"  в  тренді.  Чула    "Депеш  Мод"  ?
-  Так,  талановиті  хлопці,  класно  імпровізують.  А  їхній  блондин  на  клавішах  -  це  щось  божественне...
-  Отож,  і  таких  багато  :  "Клеш",  "К'юр",  "Сонник  Ю",  "Претендерс",    "Калтче  Клаб",    ще  той  як  його...  Джексон  Майкл...Бачила  його  ноги,  коли  він  танцює  ?  
-  Як  накручена  музична  грашка...
-  Але  маси  тепер  від  них  божеволіють...Та  навіть  ваш  місцевий  гурт  "Секрет  Сервіс"  із  англомовними  піснями  вже  завойовує  європейські  дискотеки.  А  яку  річ  вони  нещодавно  видали  -  "Вогонь  і  лід  "...Ммм...Насолода  для  вух...Слухала  ?
-  Рада  за  них.  Ох  і  втомились  я  від  цього  каламбуру,  -  зітхнула  й  погодилася  зі  своїми  внутрішніми  відчуттями  колись  гордовита  максималістка  популярної  музики.
Згодом  приїхало  інше  авто  й  того  ж  вечора  всі  були  вдома,  у  комфортній  обстановці  наливаючи  собі  заспокійливе.  Але  якась  пружина  зламалася  і  досконалий  шведський  двигун  ритмічних  емоційних  тактів,  що  рухався  постійно  вперед,  дав  задню...




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2024
автор: Мандрівник