Дітей лякали ми бабаєм.
І новий заявивсь бабай.
І ось бабаїв дика зграя
Удерлася в наш рідний край.
І не лякають, а вбивають!
Життя зірвалось під укіс.
Пощади зграя та не знає,
Немов вселився в зграю біс.
Підступна, підла, осоружна
Готова зграя рушить все,
Готова і здихати дружно,
Війна - відомий їй процес.
І все іде не по-нарошку,
Де грань між смертю і життям.
Як змія бив Котигорошко,
Б'ють хлопці зграю по соплям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2024
автор: Рунельо Вахейко