* * *
Погожий ранок майже заяснів,
шелеснув у саду.
То з діалогів, то з уривків снів
для рим слова краду.
Серпанком в’ється ранішнє тепло,
несе полин з лугів.
Спурхнути ввись з одним крилом –
то привілей богів.
Холоне кава вкотре на столі,
вже б перейти на чай.
Фломастер розмальовує на склі
«привіт» і «не скучай».
Стрижі стрімкий виписують танок,
крил посвист навкруги.
Хоча б один! Єдиний твій дзвінок…
рве тиша береги…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: на манжетах вишиванки