Нищити те, що виходить за рамки,
Боляче, часом, і, часом, дарма,
Світлі думки теж пропалюють ранки,
Свічка погасла, безсила й німа.
Дам собі час, бути знову собою,
Дам собі шанс на нові помилки.
Пагін вкривається з часом корою
І розпускає все далі гілки.
Лінії рівні не завжди красиві,
Правильність має потворне лице,
Справжні – це рідкість, бо справжні – вразливі,
Хочу збагнути спочатку все це.
Хочу знайти всю важливість цих літер,
Бути собою, збагнути себе,
Хочу радіти і вміти радіти.
День все розставить, усе розгребе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: Ася Оксамитна