Жменею праху вітер розносить день…

Жменею  праху  вітер  розносить  день.
Зоряна  плаха  просить  нових  пісень.
За  виднокраєм  спати  не  ляже  грім,
Доки  гадаєм:  що  нам  робити  всім?

Мружимо  очі  -  жАхно  прийдешніх  снів.
Темінь  пророчить:  "  Ранку  вогонь  -  затлів...".
Цвіт  цього  світу  -  сув'язь  борні  та  зрад.
Ще  одне  літо  наче  самотній  сад...

Скільки  ж  наруги  може  знести  земля?
Зливами  тУги  злиті  ущент  поля.
Квітам  не  сором  не  відчувати  біль:
Всіяні  горем  -  множаться  звідусіль...

Не  зупинити  коловорот  буття.
Любові  -  жити,  попри  сирен  виття!
Тільки  не  варто  стирати  Віру  на  пил,
Бо  з  неба  варти  вже  йде  до  нас  Рафаїл!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: Вадим Димофф