[i]І вечір яскравіше сяє вночі...
[/i]
Як часто каміння лягає цитатою ночі,
Як ніжно і пафосно блідне осіння вуаль.
Постаті гріються, поки не зрадили очі,
Поки видніється скинута заревом даль.
Ноти зливаються, мовби не викриті долі.
Силиться море пізнати шалений роман.
Тіні поетики фарбами змінюють ролі:
Білому - срібне, а чорному - злото-обман.
Тихими сонцями дихають сині кордони,
Золами рокоту падає дика імла...
Світ не про те, щоби вабити ситі канони,
Ду́ші про те, щоби сяяла кожна зима...
18.07.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2024
автор: Сара Ґоллард