Зоряні люди,
Осильте ж ви дар.
Бог щедро, щедро
Вас осіяв.
Ви не букашки,
Ви не кроти.
Ви по природі
Усі ж соколи.
Чому ж ви ворони,
Де ви - хмари й прірва,
Де ж ваші обійми,
Де крила небесні й свята де любов?
Невже це так важко,
Жити всім мирно.
Невже вас не вчили
Дарити тепло?
Ти ж від народження
Божа людина,
Чому ж ти вбиваєш
І чиниш тут зло?
Зоряні люди,
Чому ви в полоні.
Чом ум та розум
І зад в голові.
Чом править над вами
Оця живіт, а не зорі.
Чому ви в полоні гіркої землі,
Де ваші усмішки,
Де ваші долоні,
До неба, до неба...
І соколом в вись,
Як колись, як колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2024
автор: oreol